Як умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме у день.
Вогонь пісень Лесі Українки палає уже понад 153 роки. Це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Донька Прометея, як назвали її люди, несла їм вогонь своїх пісень, цю іскру Божу за життя і несе зараз, устами нашими, її потомків.
Леся Українка така багатогранна творча особистість, про яку М. Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке б дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю». І світ не знав такої поетеси, не знав такої страдниці святої.
Йти назустріч бурям і зливам,
Буть одній – як велика рать,
Жить в нещасті життям щасливим,
Муку творчістю перемагать.
Її постать посідає гідне місце серед великих і безсметних мужів, таких як Гомер, Данте, Шекспір, Гете, Шевченко, Бетховен, Чайковський, Мікеланджело і Рембрант.
25 лютого 2024 року виповнилося 153 роки від дня народження Лесі Українки – видатної української письменниці та громадської діячки, однієї з центральних постатей національної культури.
У цей знаменний день у ДНЗ «Тернопільський ЦПТО» представлено творчий проєкт «Літературно-мистецькі презентації «Леся. LIFE»: